Груник І. С.: Щороку 22 червня ми вшановуємо пам’ять мільйонів людей, чиї життя обірвала Друга світова війна — одна з найстрашніших трагедій в історії людства.

Саме цього дня у 1941 році розпочався новий етап воєнного лихоліття, що приніс на українську землю масштабні руйнування, людські страждання та непоправні втрати. Україна опинилася в епіцентрі бойових дій, а її народ став жертвою жорстоких окупаційних режимів, масових репресій, примусових депортацій і нищення цілих населених пунктів.

День скорботи нагадує нам про трагічні сторінки історії. Це день осмислення ціни миру, людської гідності та права народів на життя і свободу. Пам’ять про жертв війни зобов’язує нас берегти історичну правду, шанувати подвиг тих, хто протистояв насильству, та передавати ці уроки наступним поколінням.

Для освітянської спільноти цей день має особливе значення. Адже саме через знання, виховання поваги до історії та формування громадянської свідомості ми допомагаємо молоді усвідомлювати цінність людського життя, відповідальність перед суспільством і важливість збереження національної пам’яті.

Схиляємо голови перед усіма загиблими, перед тими, хто не повернувся з фронтів, загинув у концтаборах, був закатований, розстріляний чи помер від голоду й поневірянь воєнних років.

Нехай пам’ять про жертв війни буде для нас джерелом мудрості, єдності та відповідальності за майбутнє України.

Вічна пам’ять загиблим...

Вічна шана всім, чиї долі опалила війна.