Герої не вмирають ...

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!
Не вернеш героя..
Та дух його вічний
Воскресне у вільній країні!
А ворог пропаде на віки вічні!
СЛАВА УКРАЇНІ!

Книга пам'яті захисників України

Ми згадуємо тих, хто не вагаючись став щитом для України в найважчі часи.

Їхні історії — це не лише про втрати, а й про любов. Любов до Батьківщини, до родини, до свободи.

Вони жили серед нас - мріяли, будували, працювали, любили,

— і коли прийшла загроза, стали прикладом справжнього героїзму.

Ця книга — данина шани і вічної вдячності. Ми зберігаємо пам’ять не заради минулого, а заради майбутнього.

Свобода — не дарунок, а заплачена кров’ю цінність.

Слава Героям!

Пам’ять про них — наш обов’язок і наша сила!

Випускники коледжу - Захисники України, які загинули у боротьбі за незалежність та державний суверенітет нашої держави в російсько-українській війні з 2014 року

Олександр МІЗЕРНИЙ

Олександр Олегович МІЗЕРНИЙ, наш випускник, загинув, виборюючи перемогу, захищаючи нашу свободу і незалежність...

Олександр народився у Бродах. Навчався у Львівському фаховому коледжі транспортної інфраструктури НУ "Львівська політехніка" на відділенні "Тяговий рухомий склад". У 2016 році підписав контракт із ЗСУ. А в березні 2022 року був призваний по загальній мобілізації.

Викладачі згадують Олександра як енергійну та життєрадісну людину. Він завжди був у колі друзів. Доброзичливий, правдивий, щирий... І коли треба було стати на захист України, не вагаючись, зробив свій вибір - боротьба за рідну землю!

Воїн проходив службу у 24-ій окремій механізованій бригаді імені короля Данила.

Але 8 січня життя солдата Олександра Мізерного, позивний «Фартовий», трагічно обірвалося в районі н.п. Оріхово-Василівка Донецької області під час ударів FPV-дронів у поєднанні з артилерійським обстрілом противника по позиції наших військових.

Олександр Мізерний нагороджений нагрудним знаком «Ветеран війни» та медаллю «Честь. Слава. Держава».

Юрій-Теодор СОСНІВСЬКИЙ

Наш випускник, Соснівський Юрій - Теодор загинув, захищаючи нас від ворога 2 жовтня 2024 року.

Львів’янин, закінчив відділення “Автоматизовані системи керування рухом на залізниці” ВСП «Львівський фаховий коледж транспортної інфраструктури Національного університету «Львівська політехніка» у 2013 році.

Упродовж останнього періоду працював у Регіональній філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця». У вільний час захоплювався футболом, був затятим прихильником клубу «Карпати».

Викладачі коледжу згадують Юрія - Теодора як відповідального і доброго студента, був справедливим і доброзичливим. Завжди усміхнений, любив спорт.

Із перших днів повномасштабного вторгнення росії добровільно став на захист держави до лав 2-ї окремої Галицької бригади Західного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України. Згодом вступив до складу «Азову». Виконував бойові завдання на східному напрямку фронту, за особисту мужність був відзначений командуванням НГУ.

У Юрія-Теодора Соснівського залишилися батьки, брат та сестра.

Віталій КОРОЛЬ

Король Віталій Васильович із позивним народився 19 серпня 1993 року у с. Хотячів Володимирського району Волинської області. Навчався у загальноосвітній школі І-ІІ ступенів і закінчив 9 класів. Продовжив навчання в Устинузькому ліцеї. Згодом пішов по слідах свого батька та закінчив Львівський технікум залізничного транспорту (тепер – Львівський фаховий коледж транспортної інфраструкткри НУ «ЛП») та Харківську академію. Зі слів його близьких, він був успішним учнем, студентом, прикладом для наслідування.

Під час повномасштабного вторгнення, працюючи за кордоном, Віталій вирішив повернутися додому, щоб бути поруч з своїми близькими. Був призваний у серпні 2024 року на службу оператором безпілотних апаратів. Мав позивний «Купе».

18 жовтня 2024 року солдат Король Віталій Васильович загинув внаслідок мінно- вибухової травми несумісної з життям, виконуючи бойове завдання по захисту Батьківщини в районі н.п.Селидове Покровського району Донецької області.

Віталій був люблячим чоловіком, найкращим батьком, онуком, братом, другом та побратимом.

Олег СЮТА

Олег СЮТА народився у селищі Рудне. Навчався у ліцеї №74 імені Марійки Підгірянки у Львові. Закінчив наш коледж, Львівський фаховий коледж транспортної інфраструктури Національного університету «Львівська політехніка», відділення “Тяговий рухомий склад”. Потім продовжив навчання в Українському державному університеті залізничного транспорту в Харкові.

За словами викладачів, Олег був активним, цілеспрямованим, завжди готовим прийти на допомогу. Любив спорт. У вільний час займався боксом та футболом.

Із перших місяців повномасштабного вторгнення росії добровольцем став на захист Батьківщини до лав 125-ї окремої бригади територіальної оборони регіонального управління «Захід» Сил територіальної оборони Збройних Сил України. За сумлінну службу неодноразово відзначався військовим командуванням.

Він мріяв про мирну Україну, про те, щоб його рідні жили під мирним небом. І за це боровся до останнього подиху.

Іван МАНУС

4 грудня 2024 року загинув наш випускник, львів’янин Іван Манус, 1979 року народження.

Із початком повномасштабного вторгнення, попри відсутність бойового досвіду, став на захист Батьківщини від загарбників. Боровся з окупантами на Харківщині у складі 419-го окремого стрілецького батальйону 42-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. За особисту мужність та відвагу мав велику повагу серед побратимів.

Іван Манус закінчив відділення “Бухгалтерський облік” Львівського фахового коледжу транспортної інфраструктури Національного університету «Львівська політехніка», заочну форму навчання у 2002 році.

За словами викладачів, Іван був відповідальним студентом. Хоча й навчався за заочною формою навчання, та завдання виконував вчасно. Був щирим і доброзичливим.

У Івана Мануса залишилися дружина, 16-річний син та сестра.