Олександр Олегович МІЗЕРНИЙ, наш випускник, загинув, виборюючи перемогу, захищаючи нашу свободу і незалежність...

Олександр народився у Бродах. Навчався у Львівському фаховому коледжі транспортної інфраструктури НУ "Львівська політехніка" на відділенні "Тяговий рухомий склад". У 2016 році підписав контракт із ЗСУ. А в березні 2022 року був призваний по загальній мобілізації.

Викладачі згадують Олександра як енергійну та життєрадісну людину. Він завжди був у колі друзів. Доброзичливий, правдивий, щирий... І коли треба було стати на захист України, не вагаючись, зробив свій вибір - боротьба за рідну землю!           

Воїн проходив службу у 24-ій окремій механізованій бригаді імені короля Данила.

Але 8 січня життя солдата Олександра Мізерного, позивний «Фартовий», трагічно обірвалося в районі н.п. Оріхово-Василівка Донецької області під час ударів FPV-дронів у поєднанні з артилерійським обстрілом противника по позиції наших військових.

Олександр Мізерний нагороджений нагрудним знаком «Ветеран війни» та медаллю «Честь. Слава. Держава».

Наш випускник, Соснівський Юрій - Теодор загинув, захищаючи нас від ворога 2 жовтня 2024 року.

Львів’янин, закінчив відділення “Автоматизовані системи керування рухом на залізниці” ВСП «Львівський фаховий коледж транспортної інфраструктури Національного університету «Львівська політехніка» у 2013 році.

Упродовж останнього періоду працював у Регіональній філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця». У вільний час захоплювався футболом, був затятим прихильником клубу «Карпати».

Викладачі коледжу згадують Юрія - Теодора як відповідального і доброго студента, був справедливим і доброзичливим. Завжди  усміхнений, любив спорт.

Із перших днів повномасштабного вторгнення росії добровільно став на захист держави до лав 2-ї окремої Галицької бригади Західного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України. Згодом вступив до складу «Азову». Виконував бойові завдання на східному напрямку фронту, за особисту мужність був відзначений командуванням НГУ.

У Юрія-Теодора Соснівського залишилися батьки, брат та сестра.

Король Віталій Васильович із позивним народився 19 серпня 1993 року у с. Хотячів Володимирського району Волинської області. Навчався у загальноосвітній школі І-ІІ ступенів і закінчив 9 класів. Продовжив навчання в Устинузькому ліцеї. Згодом пішов по слідах свого батька та закінчив Львівський технікум залізничного транспорту (тепер – Львівський фаховий коледж транспортної інфраструкткри НУ «ЛП») та Харківську академію. Зі слів його близьких, він був успішним учнем, студентом, прикладом для наслідування.

Під час повномасштабного вторгнення, працюючи за кордоном, Віталій вирішив повернутися додому, щоб бути поруч з своїми близькими. Був призваний у серпні  2024 року на службу оператором безпілотних апаратів. Мав позивний «Купе».

 18 жовтня 2024 року солдат Король Віталій Васильович загинув внаслідок мінно- вибухової травми несумісної з життям, виконуючи бойове завдання по захисту Батьківщини в районі н.п.Селидове Покровського району Донецької області.

Віталій був люблячим чоловіком, найкращим батьком, онуком, братом, другом та побратимом.

Олег СЮТА народився у селищі Рудне. Навчався у ліцеї №74 імені Марійки Підгірянки у Львові. Закінчив наш коледж, Львівський фаховий коледж транспортної інфраструктури Національного університету «Львівська політехніка», відділення “Тяговий рухомий склад”. Потім продовжив навчання в Українському державному університеті залізничного транспорту в Харкові.

За словами викладачів, Олег був активним, цілеспрямованим, завжди готовим прийти на допомогу. Любив спорт. У вільний час займався боксом та футболом.

Із перших місяців повномасштабного вторгнення росії добровольцем став на захист Батьківщини до лав 125-ї окремої бригади територіальної оборони регіонального управління «Захід» Сил територіальної оборони Збройних Сил України. За сумлінну службу неодноразово відзначався військовим командуванням.

Він мріяв про мирну Україну, про те, щоб його рідні жили під мирним небом. І за це боровся до останнього подиху.

4 грудня 2024 року загинув наш випускник, львів’янин Іван Манус, 1979 року народження.

Із початком повномасштабного вторгнення, попри відсутність бойового досвіду, став на захист Батьківщини від загарбників. Боровся з окупантами на Харківщині у складі 419-го окремого стрілецького батальйону 42-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. За особисту мужність та відвагу мав велику повагу серед побратимів.

Іван Манус закінчив відділення “Бухгалтерський облік” Львівського фахового коледжу транспортної інфраструктури Національного університету «Львівська політехніка», заочну форму навчання у 2002 році.

За словами викладачів, Іван був відповідальним студентом. Хоча й навчався за заочною формою навчання, та завдання виконував вчасно. Був щирим і доброзичливим.

У Івана Мануса залишилися дружина, 16-річний син та сестра.

Втрачаємо найкращих…
Роман Приступа (10.01.1999 – 08.07.2024)

Сумна звістка сколихнула наш коледж…
Офіційно підтверджено: 8 липня 2024 року загинув наш випускник — Роман Приступа.

Роман навчався у Львівському фаховому коледжі транспортної інфраструктури НУ «Львівська політехніка» у 2014–2018 роках за спеціальністю «Автоматизовані системи керування рухом на залізничному транспорті».

За словами керівника академічної групи Максима Ярославовича Сільника, Роман був відповідальним, кмітливим і доброзичливим студентом, завжди прагнув здобувати нові знання та вдосконалюватися.

22 травня 2024 року Роман став до лав Збройних Сил України, служив стрільцем парашутно-десантного батальйону.
Свій останній бій він прийняв поблизу населеного пункту Яснобродівка Покровського району Донецької області.

У Романа залишилися мама, тато та брат…

Вічна слава Герою, що поклав своє життя за мирне майбутнє та волю України!

Герої не вмирають.. 

Вони назавжди залишаються у наших серцях…

Втрачаємо найкращих … Павло Радишевський (16.06.1993 — 30.07.2025)

Cумна звістка надійшла в наш коледж…

Захищаючи рідну землю від російського ворога, загинув Павло Олександрович Радишевський, наш випускник

Павло Радишевський народився 16 червня 1993 року.

У 2012 році закінчив Львівський фаховий коледж транспортної інфраструктури НУ “Львівська політехніка” (колишній технікум залізничного транспорту) за спеціальністю «Організація перевезень і управління на залізничному транспорті».

Продовжив навчання в Українському державному університеті залізничного транспорту у місті Харків. У 2015 році здобув ступінь бакалавра за напрямом «Транспортні технології», а в 2016 році — повну вищу освіту за спеціальністю «Організація перевезень і управління на залізничному транспорті», отримавши кваліфікацію інженера з транспорту.

Зі спогадів керівниці академічної групи коледжу Лілії Горошко-Яровик, Павло був відповідальний, доброзичливий, щирий, але завжди мав свою думку, яку вміло доводив. 

Тому 25 лютого 2022 року, дізнавшись про початок повномасштабного вторгнення, Павло без вагань повернувся з Польщі до України та добровільно вступив до лав 125 окремої бригади територіальної оборони Збройних Сил України. Він воював на Луганському напрямку поблизу Кремінної, а також брав участь в обороні Харкова, стримуючи наступ російських окупантів.

Павло був єдиним сином у мами — її надією, опорою і гордістю.

Він вирізнявся неабиякою хоробрістю, принциповістю й добрим серцем. Завжди готовий допомогти, підставити плече у важку хвилину, підтримати словом і ділом. Для побратимів був справжнім другом, на якого можна було покластися навіть у найнебезпечніших умовах.

Пам’ять про нього назавжди житиме в серцях рідних, бойових побратимів і всіх, хто знав Павла.

Він залишиться для нас прикладом відваги, честі та незламного духу.