«І тільки пам’ять не сивіє…» (Ліна КОСТЕНКО). До 40-их роковин Чорнобильської трагедії

У нашому коледжі #ЛФКТІНУЛП відбулася година-реквієм, присвячена 40-й річниці трагедії на Чорнобильській АЕС — події, яка назавжди змінила хід історії та долі тисяч людей.

Ми зібралися, щоб не просто згадати… а відчути. Усвідомити масштаб трагедії, біль втрат і ціну людського життя.

Особливо зворушливою стала розповідь директора коледжу Груника Івана Степановича, який детально зупинився на подіях тієї фатальної ночі 26 квітня 1986 року. Він наголосив, що аварія на Чорнобильській АЕС стала не лише техногенною катастрофою, а й гірким уроком для всього людства — про відповідальність, ціну помилок і силу правди.

У своїй промові Іван Степанович підкреслив, що наслідки трагедії відчуваються й сьогодні: тисячі людей втратили здоров’я, домівки, звичне життя. Цілі міста, зокрема Прип’ять, назавжди залишилися символами покинутості й болю. Він звернув увагу здобувачів освіти на те, наскільки важливо пам’ятати історію, аби не допустити подібних трагедій у майбутньому.

Окремо пролунали слова глибокої вдячності ліквідаторам аварії — людям, які ціною власного життя і здоров’я зупинили поширення катастрофи. Директор зазначив, що їхній подвиг — це приклад справжнього героїзму, самопожертви та сили духу, який має жити в пам’яті кожного покоління.

Після цього здобувачі освіти переглянули фільм про Чорнобиль і Прип’ять — місто, що назавжди залишилося в тиші… Кадри порожніх напівзруйнованих будинків, дитячих майданчиків і шкіл болісно нагадали: за кожною трагедією стоять людські історії.

Ми схилили голови у пам’яті про загиблих і висловили щиру вдячність тим, хто рятував світ ціною власного здоров’я і життя.

Чорнобиль — це не лише трагедія минулого.

Це урок на майбутнє.

Пам’ятаємо. Шануємо. Не забуваємо.