«Уклін чолом народу, що рідну мову нам зберіг, зберіг в таку страшну негоду, коли він сам стоять не міг» (Олександр Олесь)

Груник І. С.: Українська мова — це шелест сторінок давніх літописів, мудрість народних пісень, Шевченкове полум’я, Франкове слово, Лесина незламність. Це голос предків, що долає століття, і голос сучасників, які творять історію України сьогодні.

27 жовтня — День української писемності та мови.

Витоки української писемної традиції сягають часів Київської Русі. Особливе місце в її історії посідає преподобний Нестор Літописець — книжник Києво-Печерського монастиря, якому традиційно приписують укладання «Повісті минулих літ». Його літописна спадщина стала одним із джерел наших знань про минуле.

У 1997 році було започатковано День української писемності та мови. Спочатку його відзначали 9 листопада, у день ушанування пам’яті Нестора Літописця. Від 2023 року свято припадає на 27 жовтня — відповідно до нового церковного календаря.

Українське слово пройшло крізь заборони, переслідування й століття боротьби за право звучати. Воно зберегло народну мудрість, увібрало красу рідної землі, стало мовою великої літератури, науки, мистецтва та державності.

Сьогодні, коли Україна виборює свою свободу, рідна мова звучить особливо вагомо. Вона єднає українців у різних куточках світу, підтримує в час випробувань і нагадує: наша ідентичність має глибоке коріння та сильне продовження.

Мова живе доти, доки нею думають, пишуть, творять і передають любов наступним поколінням.

Тож відкриваймо сторінки українських книжок, знаходьмо нові сенси у знайомих рядках, шануймо слово й наповнюймо його власними думками та вчинками.

Нехай українська мова буде для нас джерелом натхнення, простором свободи й духовним мостом між поколіннями.

Бо в кожному українському слові живе Україна — нескорена, прекрасна, вічна!