День Державного Гімну України

Груник І. С.: Є слова, які не просто звучать — вони живуть у серці народу. Є мелодії, які не просто співають — ними дихає ціла країна. Саме таким є Державний Гімн України.

Щороку 10 березня ми вшановуємо пісню, яка стала голосом української свободи. Вона народилася понад півтора століття тому, коли поет Павло Чубинський написав рядки, що починалися словами: «Ще не вмерла України ні слава, ні воля». Трохи пізніше композитор Михайло Вербицький поклав ці слова на музику — і з’явилася пісня, яка пережила імперії, заборони, війни та десятиліття боротьби.

У різні часи її намагалися змусити замовкнути. Але гімн жив у серцях людей. Його співали пошепки, співали на площах, співали там, де вірили в Україну навіть тоді, коли її намагалися стерти з карти світу.

Сьогодні ці слова звучать по-особливому. Бо ми живемо в час, коли кожен рядок гімну набуває нового змісту.

Його співають українські військові перед боєм.

Його співають люди в укриттях під звуки сирен.

Його співають українці за тисячі кілометрів від дому, але з Україною в серці.

І кожного разу, коли лунає гімн, це більше, ніж традиція. Це момент єдності. Це нагадування, що Україна — це не лише територія. Україна — це люди, їхня гідність, їхня свобода і їхня віра.

Наш гімн — це історія боротьби, написана музикою.

Це голос тих, хто мріяв про незалежність.

Це голос тих, хто сьогодні її захищає.

І поки ми разом співаємо ці слова — Україна живе.

Поки звучить наш гімн — звучить наша свобода.

Слава Україні!

Героям слава!